Великою розвагою в подільських селах у минулі часи були ведмеді, яких цигани водили на ланцюгах по всій Україні. Першими появу ведмедя відчували сільські собаки і піднімали відчайдушний лемент. Збирались люди, і починалась вистава.
– Потап, кланяйся! — командував циган.
Ведмідь крехкотів, ставав на задні лапи і схиляв голову.
Про «бої без правил» за Кирнасівський цукровий завод ми неодноразово повідомляли читачам «33-го каналу». Увесь цей час до редакції телефонують і пишуть люди, яким не байдужа доля і цього заводу, і мешканців села. Ось що вони говорять.
«Разом з вашою газетою відслідковую події навколо Кирнасівського цукрового заводу. Страшно і лячно, що у наш час може таке відбуватися. Дивує не те, що завод хочуть порізати, до цього явища за 20 років псевдонезалежності вже всі звикли. Вражає інше: як громада об'єдналася, як чоловіки і жінки, старі і малі, не жалкуючи здоров'я, власного часу, жертвуючи якимось приватними інтересами, вдень і вночі йдуть до заводу та готові до крові відстоювати підприємство. Знаю, що під час останньої «заворушки» постраждало багато людей.
А ви задумувалися, у скільки мільйонів гривень НА ДЕНЬ обходиться бюджету України постанова судді Кірєєва про взяття під варту екс-прем’єр-міністра Тимошенко?
Який коефіцієнт корисної дії від неї? Чи пані Тимошенко, яку по два рази на день возять до суду через весь Київ з її камери і назад, стала більш його поважати? Аж ніяк. Може, це допомогло йому докопатися до істини, до кореня обвинувачення Юлі? Якби ж то!
Постанову суду під головуванням судді Кірєєва про взяття під варту пані Тимошенко за зневагу до «учасників судового розгляду та суду», за те, що «затягувала судовий розгляд», «вчиняє дії у судовому процесі, якими намагається перешкодити встановленню істини у справі, зокрема, перешкоджає допиту свідків» не виконано ні на йоту!
Зараз жваво обговорюється так звана пенсійна реформа. Люди думають, що з цього щось путнє вийде. А я думаю, що ні.
Поясню. Щоб пенсіонерам щось «добавити», треба в когось «відібрати». А в кого? У цих пихатих вчорашніх генералів? До речі, у нас їх — кинь палицю в пса — попадеш у генерала. Де їх набралось? За які такі заслуги вони отримали ці звання? За боротьбу з корупцією, зі злочинністю, з бандугрупованнями?
Все набагато простіше. Один гарант Конституції започаткував такий собі бізнес, бо він бідний. Хочеш генерал-майора отримати — плати 100 тис. доларів, генерал-лейтенанта — 150 тисяч, а генерал-полковника — 200 тис. у.о., і це при тому, що ти вчора був підполковником або полковником. Ніхто на вислугу уваги не звертав. Я хочу нас з вами запитати: чи поділяться вони добровільно своєю пенсією з нами? Ніколи не дочекаєтесь! Будуть в груди себе бити, мовляв, я на передовій був, не те що ти на заводі за верстатом.
НП сталась у селі Пиковець Козятинського району. 8-річний хлопчик втратив свідомість після того як випив на спір у компанії старших хлопців стакан горілки.
Дитину у комі було госпіталізовано в реанімацію Козятинської ЦРЛ, де провадились заходи з порятунку. Зараз хлопчик прийшов до тями, але стан його досі оцінюється як важкий.
а ми все продовжуємо вчитися державному устрою у розвинутих країн і блудимо в трьох соснах
Напевно, або ми дуже тупі, або нашій владі той досвід зовсім не потрібен. В іншому випадку як зрозуміти, що за двадцять років незалежності ми лише наступаємо на граблі, а ті очевидні і природні речі, котрі є основними в цивілізованому демократичному громадянському суспільстві, ніяк не переймемо?
Дуже доброзичливі скандинави вже склали цілі курси для київських чиновників. Розписали до дрібниць повноваження столичної та місцевої влади, дають з собою диски, флешки, посібники – робіть, мовляв, і живіть добре… Але чи то в дорогих готелях Стокгольма, Осло та Копенгагена забувають ті методички, чи десь гублять у дорозі, однак до України, здається, вони не доходять. Гарно декларуючи демцінності, ми продовжуємо шукати свій особливий, напівавторитарний, стовідсотково скорумпований, антигуманний і дуже далекий від простих людських цінностей шлях, змушуючи кращих з кращих емігрувати куди завгодно, щоб піднімати економіку інших країн.
Арешт Юлії Тимошенко вніс серйозні корективи в уже третій за останній час візит на Вінниччину голови Комітету Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики, члена фракції «Блок Юлії Тимошенко «Батьківщина» Наталії Королевської. Адже, окрім обговорення суто професійних питань, парламентар Наталя Юріївна в нашій області зустрілась із людьми на ринку, провела прямі ефіри на радіо та телебаченні, аби достукатись до сердець та душ вінничан, що в 2010-му обрали саме Юлію Тимошенко своїм Президентом.
Кумедні Іллюша і Аліса дарують посмішки всім у районі
Оксана звикла до прискіпливої уваги, коли гуляє з дітьми Вишенькою. Не помітити її важко — величезна за габаритами і яскраво-помаранчева за кольором двомісна коляска впадає в очі здалеку. З неї зацікавлено визирають два кумедних карапузики — п’ятимісячні двійнятка Ілля й Аліса.
– Багато хто думає, що син як мінімум на рік старший, бо зовні він справжній богатир і майже на 2 кілограми важчий, точно відповідає нашому прізвищу Пишний, — розповідає 30-річна матуся. – Насправді ж випередив сестричку всього на 5 хвилин. Народжувала сама. До речі, погладшала під час вагітності лише на 13 кілограмів, хоча у таких випадках буває, що і по 20 з гаком жінки набирають.
Трагедія сталась у селі Василівці Чечельницького району. 4-річний хлопчик з райцентру гостював у бабусі та грався на подвір’ї.
Коли рідні повернулись з городу, застали страшну картину. Дитина повішалася на мотузці, що була причеплена до дверей погребу і не дозволяла їм повністю зачинитись.
|
Згадана у попередньому номері «33-го каналу» історія про викрадення онука екс-губернатора знову сколихнула усе місто, адже тоді усі вінничани спостерігали за подіями цього бестселера. Деякі з наших читачів поділилися з нами своїми спогадами.
Батьків заспокоювали: «Андрій став жертвою, бо у нього дід губернатор, а на звичайних дітей зазіхати не будуть»
Це був справжній жах, але час загладив страшні спогади. Прочитала статтю, і перед очима уривки тих днів. Згадала, як під час уроку нас усіх витягли з класу і загнали в їдальню. Повідомили, що Іванов пропав. Приїхала міліція (це був єдиний випадок у моєму життя, коли я бачила стільки міліціонерів в одному місці) з собаками. Заглядали в усі кабінети. Нас розпитували, коли ми востаннє бачили Андрія, чи здогадуємось, куди він міг піти. Що ми могли сказати? Самі були налякані, у деяких почалася істерика. Вчителька теж була вся в сльозах, у неї трусились руки. Її теж допитували. Довго... Потім нас відпустили додому.
Серпень. Спека. У свята, Коли третя йде декада, Є в нас місія свята: Ми беремось за лопати.
Не парад у нас в селі — Потом землю я окроплю, Натираю мозолі І викопую картоплю.
Минулого тижня «зелена» тема перевірки дільності «Облагролісу» та керівництва цього комунального підприємства вийшла на сходи облради разом із активістами вінницької «Свободи».
У руках учасники акції тримали красномовні плакати «Досить рубати наші ліси!» та «Лісових рейдерів – до відповідальності!»
Вже цього навчального року у Вінницькій області 11 шкіл не почують першого дзвінка...
Ще 7 середніх навчальних закладів тимчасово призупиняють свою діяльність — «впадають у сплячку». А два десятки шкіл живуть в очікуванні реорганізації. Причина всіх цих скорочень освітянської мережі — дефіцит учнів у селах.
– У минулому навчальному році у нас в області працювали 973 школи, — зазначив на своїй прес-конференції 15 серпня начальник обласного управління освіти і науки Ігор Івасюк. — Нині ми очікуємо скорочення мережі щонайменше на 11 шкіл. Називалась і більша цифра — 29 шкіл. Але, як вирішила обласна рада, закривати чи реорганізовувати школу ми можемо тільки за погодженням з місцевою громадою. Якщо такого погодження немає, то закривати школу ніхто не має права.
де зараз «Родинне гніздо» – турбаза зеленого туризму – будували мої дід та бабуся»
Після опублікованої у попередньому номері статті Тетяни Редько про фестиваль родинної пісні «Мамина піч» до редакції надійшло багато відгуків.
Більшість вінничан взагалі дивувалися, що у нашій області є такий мальовничий куточок, про який знає чи не увесь світ, а ми під носом його не бачимо. Як повідомлялось, там ще є острівець зеленого туризму - «Родинне гніздо», де у відреставрованій селянській хаті відпочивають іноземці та милуються красою нашої незайманої природи.
Схоже, на ще один санаторій на Старому місті хтось зі «всемогутніх» поклав око.
Нещодавно офіційний сайт Генеральної прокуратури України оприлюднив інформацію про те, що, провівши перевірку додержання вимог природоохоронного та земельного законодавства на території м. Вінниці при вилученні та передачі у власність земель рекреаційного призначення, прокуратура області виявила порушення чинного законодавства.
«Перевіркою встановлено, що посадові особи управління земельних ресурсів Вінницької міської ради, в порушення вимог Земельного кодексу України, без погодження органів контролю та проведення обов'язкової землевпорядної експертизи підготували проекти рішень виконкому та сесії міської ради, що надало можливість передати у власність громадянам майже один гектар землі для дачного будівництва, яка використовувалась дитячим оздоровчим санаторієм ім. М. Коцюбинського. Дії посадових осіб міської ради кваліфіковано як зловживання службовим становищем. За даним фактом порушено кримінальну справу за ч. 2. ст. 364 КК України», — повідомляє прес-служба прокуратури області.
Інакше як черговою розправою на дорозі не назвати ДТП, що сталась в обласному центрі на Немирівському шосе.
На великій швидкості на пішохідному переході водій «Фіату» збив на смерть 8-річну дівчинку, яка разом з мамою переходила дорогу поблизу зупинки вулиці Іванова. Вони вертались додому з прогулянки після 9-ї вечора. У цей час світлофор не працює, а миготить жовтим. Удар був таким, що з будинків над дорогою повибігали люди. Серед них був і батько дівчинки, який застав на дорозі страшну картину. Водій налетів на пішоходів на такій швидкості, що маму кілька разів перекрутило у повітрі, а дівчинку відкинуло на автобус, який зупинився по інший бік переходу.
Шановна редакціє газети «33-й канал»! Звуть мене Чолак Василь Васильович. Знаю, що ваша газета співпрацює з програмою «Жди меня», тому вирішив звернутись до вас з проханням виконати заповітну мрію всього мого життя — знайти мого сина Іллю Васильовича Чолака, 1992 року народження.
Я раніше ніколи не намагався це зробити, хоча думав про нього дуже часто. Але життя склалось так, що тільки через 19 років після його народження я все ж наважився на спробу знайти сина. Це моя душевна рана, і зараз, день за днем, болить все більше і більше.
|