Ця публікація викликала хвилю неоднозначних відгуків читачів. Ось деякі з них:

«Проще сидеть в теплом кресле и клеветать на хороших людей»

Прочитала статью «За подяку від «Малятка» треба 10 тисяч гривень?» и хочу высказать мое мнение.

Я знакома с Дианой лично, поэтому меня возмутила эта статья! Познакомилась с Дианой, когда она проводила очередную акцию по помощи интернатам. Я лично ездила несколько раз с ней, а также ее мужем в с. Ободовку, а именно спецшколу для детей с легкой умственной отсталостью. Вы не представляете, насколько трудно организовать такую поездку, особенно когда хочется уделить внимание каждому ребенку и дать подарок! Проще сидеть в теплом кресле и клеветать на хороших людей вместо того, чтобы поблагодарить.

Сейчас я не могу часто присоединяться к таким акциям, потому что переехала в Одессу. Но я еще очень хочу поехать в Ободовку, там дети очень нам рады, они рассказывали, что мы единственные, кто к ним приезжал, особенно так часто!

Хочу поддержать Диану, потому что если бы не ее фотоотчеты с интернатов и благодарности, я бы, может, и не поверила, потому что многие люди сейчас обманывают друг друга. Диана же делает все, чтобы все знали, куда и кому попадут вещи, игрушки и другая помощь.

А главврача комментировать не хочу! Ей может поверить только тот, кто не знает Диану лично.

Я присылаю вам фото с одной нашей поездки, чтобы не быть голословной. На одном фото мы и все игрушки, которые мы привезли, до этого там почти не было игрушек. Спасибо всем, кто помог собрать нам там много подарков для деток.

Ольга ИСАЙКО

«Я работала в интернате и знаю эту жизнь изнутри...»

Здравствуйте, прочитала вашу статью «За подяку від «Малятка» треба 10 тисяч гривень?»

Решила написать свой комментарий, поскольку сама сталкивалась с аналогичным вопросом. Я работала в Тульчинской школе-интернате и знаю, что такое жизнь в стенах подобных учреждений не понаслышке, а непосредственно изнутри самой системы. Поскольку такие учебные заведения находятся на государственном обеспечении, я думаю, что благотворительность должна только приветствоваться, и уже совсем неважно, в каких суммах она исчисляется. Хорошо, когда у школы есть спонсоры, которые позаботятся о вопросах более серьезного характера — пластиковые окна, новые холодильники и т.д. Но неужели нужно отталкивать и осуждать людей, которые горят сердцем и пусть даже в малом, но проявляют небезразличность и любовь к детям-сиротам? Значит, если ты не в состоянии приподнести кругленькую сумму — дверь «Малятка» для тебя закрыта?

Никого не осуждаю и не поощряю, просто хочу призвать людей помогать детям, особенно сиротам, они нуждаются в нас, как никто другой!!!

Вера БИРЮКОВА

Читали селом цю статтю

про конфлікт у «Малятку» в попередньому номері газети «33-й канал».

Це велике неподобство - писати такі слова про добрих людей. Живемо в селі Хижинці Вінницького району, попросили онука, щоб відправив вам лист через Інтернет, бо не впевнені, що поштою встигнемо. Сподіваємось, що наші слова дійшли до вас і ви отримали наш лист. Ми думаємо, що все, що сказала директор, то брехня. Ми знаємо ось що: коли сталася страшна аварія (розбився автобус), то померло декілька людей, а в сусідньому селі Сокиринці померла мати двох дітей, то ця Діана їм постійно помагає.

Про цю аварію ви також писали у вашій газеті. Ми хочемо, щоб та директорка не засуджувала дівчину, а навпаки, бо вона неправа, і хай не пише про Бога, бо це не по-Божому.

Дякуємо, від імені жителів села -

Наталя ВДОВИЧЕНКО

Я їй вірю!

Редакціє «33-го каналу»! Мене звати Олександр Бойко. Знаю Діану Мороз (раніше Бондар), бо навчались з нею.

Я вже не один раз підключаюсь до благодійних акцій, які Діана постійно проводить.

Я їй вірю, бо вона робить все, щоб показати людям, куди і кому вона відвозить благодійну допомогу.

Видно, у головного лікаря своє бачення благодійності. Не маю наміру засуджувати начальство цього дитбудинку.

Хочу сказати, що повністю підтримую Діану Мороз в її допомозі дітям, бо сам не маю часу поїхати і, відверто кажучи, морально важко, тому добре, що є такі люди, через яких можна допомогти дуже багатьом інтернатам у Вінницькій області. Прошу опублікувати мого листа.

Дякую за вашу увагу. Надіюсь на вашу справедливість і демократичність у даній ситуації.

Олександр БОЙКО

С каких это пор такса на благотворительность?

Я нахожусь в недоумении. С каких это пор у нас устанавливается такса на помощь? Это немыслимо! Люди, что это происходит? Во время того, как наш мир рушится от зла и равнодушия, находятся люди, которые помогают другим и протягивают руку помощи! А руководство детского дома вместо того, чтобы всячески поддерживать таких людей, еще и остерегает других людей от добродетелей. Уважаемая госпожа Андриевская, скажите, Вы думаете о ваших детях и о других воспитанниках интернатов? От чего Вы остерегаете других и от кого? От человека, который уже 4 года занимается добрым делом? Нужно думать о детях в первую очередь! Пускай это пиар, пускай это все, что угодно! Но эта девочка что-то делает, а не живет обычной жизнью, как все.

Это возмутительно! Мне непонятны мотивы данного главврача.

Галина ВАСИЛЕНКО

г. Винница

Дякуємо тобі, Діано!

Ми - випускники одного з інтернатів Вінницької області, а саме села Ободівки - Василюк, Ніколишена, Парфінович та інші.

Ми обурені статтею про Діану Мороз та головного лікаря Андрієвську. Хочеться підтримати цю дитину, яка займається благодійністю, і щоб всі люди прочитали правду, а не брехню начальства. Це обурює надзвичайно!

Ми виховувались в інтернаті і пишемо не тільки від свого імені, а й від імені дітей, які зараз знаходяться в «Малятку». Ця головна лікар не розуміє, як важко тим дітям, котрі в неї під опікою, якщо це можна так назвати...

Коли ми вчились в інтернаті, до нас майже ніхто ніколи не приїжджав. Люди, ви собі не уявляєте, яке то щастя, щоб до тебе хтось приїхав, коли ти сидиш і цілими днями виглядаєш маму, яка вже ніколи не прийде..

Це нахабство — «остерігати» всіх від Діани. Це ж треба додуматись таке сказати!

Хочеться написати від імені тих дітей, до яких приїжджає Діана і допомагає їм: Діано, дякуємо тобі! Ти потрібна цим дітям! Допомагай їм надалі! Не зупиняйся, навіть якщо начальство тобі не раде, а якщо воно не раде, то цікаво, чому?

Ти молодець! Ти не уявляєш, наскільки твоя увага і допомога потрібні цим дітям... Дуже просимо від імені всіх дітей даних установ: опублікуйте цього листа!

Дякуємо за увагу.

Віра ГОЛЯК

Хочеться подивитись директору в очі...

Мене звати Надія Петрівна. Я мама Діани.

Читаючи дану статтю, хочеться подивитись тій лікарці в очі. Їй має бути соромно за свою поведінку та її слова!

Я сама виховувалась в інтернаті. Знаю, що таке слова «сирота» та «інтернат» не з чужого досвіду. Я також знаю, що таке добрий дядя чи тьотя, які приїжджали дуже рідко і привозили по пряничку чи цукерці і як у нас горіли очі. Це можуть відчути тільки ті, хто сам виховувався в подібних закладах. Це важко описати словами. Але те все було у СРСР — все для всіх і однакове. Зараз, коли увага приділяється більше вінницьким подібним закладам, а в райони навідуються лише на Миколая та Новий рік, то моя дитина в таких закладах як за свято, від якого Ви застерігаєте інших! Це негідно писати такій людині як Ви, бо ви самі себе цим компрометуєте!

Моя дочка вже не один раз бувала в різних інтернатах. Діти чекають її і люблять, бо вона до них небайдужа, чого не скажеш про Вас, бо Ви думаєте про себе і про свій заклад, а не про дітей.

Бо ж ви не знаєте, як важко залишитись одній, покинутій, нікому не потрібній, як хочеться уваги не тільки виховательки (якщо вона є), а й інших небайдужих людей! І повірте, що дитині не потрібні ваші шини і дорогі холодильники, їй потрібні печиво і людське піклування та увага!

Ви пишете, що моя дочка зверхня і пихата, але не бачите себе. Не хочеться писати про те, що ви не думаєте про дітей, бо якби ви про них думали в першу чергу, то цього інциденту взагалі б не було! Багато хто може подумати, що я мама і захищаю свою дочку, але це не так.

Я хочу, щоб люди знали правду і поставили самі собі питання, кому це більше потрібно — моїй дочці, яка допомагала інтернатам і буде продовжувати це робити, чи головному лікарю, яка захищається, бо боїться, що до її роботи тепер будуть придивлятись?

Навіщо моїй дочці сваритись і погрожувати головному лікарю?

Видно, дана жінка не дуже обізнана не тільки в морально-духовному плані, а ще і у лексиці!

Слово «піар» – це інформація, призначена для популяризації образу організації або її продуктів, або певної особистості, а також діяльність, пов'язана з поширенням такої інформації. Це не погане слово, особливо в даній ситуації, тому що вам було неодноразово пояснено, як моя дочка організовує такі заходи і поїздки та навіщо їй це треба!

Але Ви були глухі...

Прошу опублікувати мого листа.

Надія БОНДАР

Коментарі: