Тоді, у 2001-му, напередодні Нового року, непримітна медсестра, колишня вихователька відомчого дитсадка, в якої ніколи не було суперечок із законом, зважилася на зухвалий злочин — просто зі школи викрала губернаторського онука-першокласника Андрія Іванова і, за законами голлівудських фільмів, зажадала викуп — 50 тисяч доларів.
Саме стільки їй треба було на вирішення власних фінансових проблем. На щастя, все закінчилося нормально — хлопчину врятували співробітники міліції, викрадачка Лариса Яблучнікова отримала покарання — 12 років за ґратами Чорноморської колонії №74 і з виплатою постраждалим 20 тисяч гривень моральної шкоди. З таким вироком погодився навіть Верховний Суд України.
Але нещодавно Лариса Яблучнікова покинула Чорноморську виправну колонію. Вона звільнена умовно-достроково, тобто на два роки раніше призначеного судом строку — за зразкову поведінку. За словами працівників колонії, Яблучнікова зарекомендувала себе позитивно, зауважень не мала, працювала бригадиром швейної дільниці. Лариса Яблочнікова — на волі. А Вінниця знову згадала події кількох передноворічних днів, котрі внесли у долі всіх головних героїв цього викрадення кардинальні зміни.
«Родинне гніздо» Маринчука приймало всіх запрошених у відреставрованій 94-річній хаті…
Слава про народного кума Миколу Янченка вже давно вийшла за межі Вінниччини та України. Бо диски із його народними та авторськими піснями везуть в Америку, Канаду, Європу і навіть Японію та Китай. Він — незмінний гість на весіллях багатьох відомих людей. Українська пісня завжди полонила душу, і тому всі авторські пісні Миколи Янченка – в десятку!
Так сталось і цього разу – на «Маминій печі», фестивалі народної пісні, започаткованої ним та його однодумцями, зокрема Володимиром Маринчуком, директором фірми «Мед». Свято вже традиційно проводиться у мальовничому селі Канаві, що на березі Південного Бугу. І проводять його на День села – 1 серпня. За доброю традицією предків, всі, кого розкидала доля по світах, з’їжджаються у цей день сюди, до батьківської хати…
У минулому номері ми повідомляли про намір комісії облради висловити директору цього підприємства недовіру. Чому такою була реакція депутатської комісії?
– Комісія приймала рішення на підставі документів від обласних депутатів та згідно зі зверненнями громад Вінниччини, — зазначив депутат Вінницької обласної ради, голова комісії Микола Форманюк. — Головна претензія до «Облагролісу» — незаконна вирубка лісів і, наскільки мені відомо, з цього приводу прокуратурою вже порушено кілька кримінальних справ. Зокрема, згідно з наданими комісії актами, лише у червні цього року незаконно було вирубано деревини на 220 тисяч гривень за державними цінами.
- з’ясовував у Вінниці Азаров на закритій нараді
Що ж відбувалось на цій нараді, куди не допустили журналістів?
За інформацією учасників зібрання, Азаров піддав критиці роботу Національної академії аграрних наук України. Чому у Вінниці? Напевно, тому, що саме у нас знаходиться одна із її структурних одиниць — Науково-дослідний інститут кормів. А ще нині його директор, академік аграрних наук Василь Петриченко, виконує обов'язки керівника цієї самої академії.
«За що вам щороку виділяється 1,5 мільярда? — так прямо і запитав Прем'єр-міністр у науковців. – На які дослідження вони йдуть?»
Адже саме цій академії і саме науковцям-аграріям у нашій аграрній та найбагатшій у світі чорноземами державі відводиться найголовніша роль. Тільки завдяки новим відкриттям в аграрній науці ми зможемо нагодувати і себе, і весь світ, забезпечити біосировиною і зіскочити з енергетичної російської голки…
Микола Джига під час візиту в дільничну лікарню селища Росоші Липовецького району озвучив свіжу ідею, що конкретизує нинішню експериментальну реформу медицини на Вінниччині.
Зокрема голова ОДА несподівано заступився за місцеву «районку», яку під загальний «гребінець» цілком могли б реорганізувати вже найближчим часом.
Після публікації в газеті «33-й канал» статті під заголовком «За що в СІЗО директор авіаремонтного заводу?» до редакції звернувся трудовий колектив ДП «Вінницький авіаремонтний завод» з проханням до журналістів взяти до уваги той факт, що слідство ще не завершене, вина чи невинність Олега Ярославського ще не доведена. Саме тому колектив просить ЗМІ не піднімати тему арешту директора і утриматися від дачі оцінок посадових осіб, висловлювання своїх припущень на адресу директора. Учасники загальних зборів ще раз підкреслили, що Олег Віталійович — талановитий керівник, порядна людина, досвідчений фахівець. Від імені трудового колективу звернення підписав голова профкому К. Александров.
Та самогубство не вдалось — справжнє чудо врятувало 16-річного Діму
У четвер під вечір переляканий натовп з жахом і… неприхованою цікавістю спостерігав, як правоохоронці, пожежники і медики злагоджено надавали невідкладну допомогу підлітку біля будинку № 84, що по вулиці Келецькій.
Напевно, саме цей горіх, який зменшив швидкість падіння, став тим унікальним щасливим квитком у життя для 16-річного Дмитра Камінського, учня 19-го училища. Життя, з яким хлопець фактично розпрощався, ціленаправлено стрибнувши з даху 9-поверхівки. «Ні, він ні грама не пив», — в один голос переконували міліціонера двоє юнаків, тремтячими руками затягуючись цигаркою. Вони виявились друзями самогубця (намагались попередити непоправне, благали його не робити цього — авт.).
2 серпня у Хмільнику на даху дев’ятиповерхового будинку на ногу 14-річній школярці впала бетонна плита вагою понад 100 кілограмів. У дівчинки відкритий перелом, вона перебуває на лікуванні у травматологічному відділенні.
– Увечері 2 серпня до нашого відділу надійшов дзвінок, нам повідомили, що бетонна плита впала на ногу дівчинці, — пригадує той день виконуючий обов’язки начальника частини Хмільницького РВ МНС Руслан Антонюк, котрий тоді був на чергуванні. – Ми виїхали на рятувально-аварійному автомобілі у складі трьох чоловік на місце події. По прибутті з’ясували, що 3 дівчинки вилізли на дев’ятиповерхівку фотографуватися на заході сонця, — продовжує Руслан Вікторович. — Там є бетонні плити, якими накриті вентиляційні шахти, ніби піднавіс, дівчинка обперлась на одну з них, і плита з’їхала їй на ногу. Так нам сказали працівники міліції. Подружки, які були з нею на даху, зняти плиту не могли, тому вони подзвонили своїм знайомим хлопцям, щоб ті викликали «швидку допомогу» і МНС. Ті хлопці зразу прибігли туди і зняли плиту. Для двох хлопців була неважка, підняти її не було проблемою. Але ж падала з висоти десь більше метра, то ногу зламала добре.
Попри літні канікули, конкурс на кращу історію про близнят, двійнят, трійнят триває. Подати свою заявку родину Накорнєєвих з Вапнярки Томашпільського району вмовила сусідка.
– Коли після одруження ми з чоловіком чекали первістка, то не судилось. Пологи були надто важкими і дитина, дівчинка, померла, — зітхає Наталія, мама. — Трагедія сталась якраз напередодні Нового 1992 року. Гірким було те святкування. Помаленьку оговтались, і через два роки я благополучно народила сина, якого назвали Миколою.
Пройшло трошки більше року – і лелека знову завітав у молоду сім’ю. Подружжя зізнається, що спершу не знали, як сприйняти новину про вагітність – з радістю чи розчаруванням. Адже з одним карапузом ледь справлялись, а тут «бонус» подібних проблем.
|
Ця страшна ДТП сталась під Вінницею поблизу села Писарівки.
На третій день після одруження молоде подружжя з Райгорода Немирівського району їхало на Вінницю за путівками у весільну подорож. У долі секунди їх «шістка» вилетіла на зустрічну смугу, де від потужного удару з «бусом» перетворилась на купу уламків. 28-річний водій «ВАЗу» загинув миттєво. Його 20-річну дружину, яка сиділа поруч, викинуло з машини на дорогу, де її без свідомості виявили медики «швидкої». Усіх трьох потерпілих, які дивом залишились в живих – дівчину, 24-річного брата загиблого водія та водія «Мерседеса» – доправили в реанімацію міської клінічної лікарні №2.
Вже найближча сесія міськради може прийняти доленосне для районів Вінниці рішення — скасувати їхні назви та взагалі поділ обласного центру на три частини. Що дасть городянам ця «революція» міжрайонного масштабу?
– Якщо рада прийме це рішення, то для вінничан з 1 січня 2012-го фактично нічого не зміниться. Бо в печатках, юридичних адресах та документах назви нинішніх районів не фігурують, — прокоментував цю новину мер Вінниці. — Адже цей районний поділ нині є одним із останніх пережитків радянської адміністративної машини, коли у Вінниці діяла партійна вертикаль і працювали райкоми партії. Тепер після ліквідації райрад від цього минулого залишились тільки символічні назви...
«Останнього із могікан» – вінницького старожила чиновницького бомонду Тимофія Валентиновича Мотренка — 3 серпня Президент відправив на пенсію.
Але про свою історію сходження від учня токаря до головного держслужбовця України, котрий пережив кількох президентів, десятки реформ і «помаранчеву революцію», наш 62-річний земляк сказав ще далеко не все...
У біографії Мотренка лише коротко зазначено, що народився він 22 листопада 1948 року у Вінниці. Свій трудовий шлях розпочав у 1966 році саме учнем токаря і згодом працював токарем на вінницьких електротехнічному та агрегатному заводах. Далі він освоїв професію соціолога і був старшим соціологом на Вінницькому радіоламповому заводі. Тимофій Валентинович, якого вважають одним із «стовпів» комсомольської «команди» Вінниччини, закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка у 1987 році за спеціальністю «філософія», отримавши кваліфікацію філософа, викладача філософських дисциплін, та Тернопільську академію народного господарства у 1998 році за спеціальністю «фінанси і кредит», отримавши фах економіста.
через трухлявий стовп електромережі. Він упав і спровокував 400 В
2 серпня, на Іллі, у Вороновиці не було ні грози, ні дощу... Але дерев’яний стовп-електропора на обійсті Віктора Микитюка по вул. Радянській, 26 несподівано впав прямо на сарай господаря.
Вщент сточений шашелем, він відслужив свій строк. Та не це стало найбільшою бідою у селищі. Через падіння стовпа напруга у мережі стрибнула до 400 В і майже у двадцяти (!) будинках по цій же вулиці Радянській згоріли всі побутові електроприлади на сотні тисяч гривень! Наступного дня ця НП зібрала жителів Вороновиці на загальні збори.
– Наша сім’я постраждала на 20 тис. грн., ми залишились без холодильника, морозильної камери, телевізора, комп’ютера, супутникової антени, — перераховувала сусідка Микитюків. — Все це купувалось роками, а тепер перетворилось у купу металобрухту. Як поновити всі прилади за 800 грн. пенсії?
Після акції голодування, які організували декілька майстрів училища, 11 працівників цього закладу не втратили свої робочі місця.
Нагадаємо передісторію. Голова профспілки ВХПТУ №5 Віталій Бондар та ще троє викладачів училища оприлюднили інформацію про те, як вони разом зі своїми учнями працювали на будівництві та виконували ремонтні роботи на приватних дачах, квартирах, гаражах керівництва училища і високопосадовців обласного управління освіти. Називалися конкретні прізвища, студенти вказували адреси. Про вищезгадані порушення профспілка писала у заявах до прокуратури і у скаргах до губернатора.
пістолети та автомати виробництва КНВО «Форт»
Нещодавно МВС України відвідала делегація правоохоронців Російської Федерації, до якої увійшли співробітники оперативних підрозділів та спецпризначення «РИСЬ» і «ЗУБР», експерти лабораторії спеціального озброєння та екіпіровки МВС Росії.
У рамках візиту вони ознайомились із українською зброєю виробництва підприємства «Форт», який, як відомо, знаходиться у Вінниці.
– Стихія розпочалась з села Лужка від річечки Мурашки, яка протікає між селом і часто приносить людям негоду, і далі пішла до сусідньої Березівки. Спочатку пішов сильний дощ, а ще хвилин двадцять падав великий град. Градинки були гострі, навіть з колючками, діаметром десь міліметрів двадцять. Пройшов смугою, одну вулицю зачепив, іншу — ні. У Лужку 72 будинки пошкодив, у Березівці — 33 хати. Дірки де-не-де позалишав, що цеглу покласти можна, є хати, де весь шифер зрешетило, мов кулями. Такого люди тут не пригадують давно. Добре, що ніхто не постраждав, — розповів начальник окремого поста державної пожежної охорони Чернівецького району Олександр Савчук.
І знову біля прохідної цукрозаводу зібралося до двох сотень місцевих жителів. Вони прийшли на звук клаксонів, які, як тієї страшної ночі 19 травня, скликали усіх відстоювати завод від рейдерів.
На обличчях присутніх чоловіків смуток, жінки не стримують сліз. Батюшка служить панахиду. З гімну України розпочинається мітинг. Над центральним входом до заводу вітер розвіває державний прапор, а усі присутні — від старого до малого — поклали руку на серце. Патріотичний дух з присмаком гіркого болю витає у повітрі.
Хвилина мовчання. В очах рідних застигли сльози. Вдова Тамара Ратушна вже третій місяць не знімає чорної хустки. Сьогодні вона, ледь вгамовуючи серцевий біль, прийшла подякувати людям за підтримку, особливо місцевому осередку «Народного руху», які організували цей захід.
|
№33,
Хай спочиває з богом! людина прекрасна була! дуже шкод...
