«Виявляється, мої печенюшки їм не потрібні», — обурена місцева благодійниця Діана. У головного лікаря – інша правда.
Добро обов’язково вернеться сторицею. 24-річна Діана Мороз з недавніх пір дуже сумнівається у цьому, хоча стверджує, що від благодійництва відмовлятись не збирається. А займається ним уже 4 роки. За цей час встигла неодноразово навідатись з подарунками і розважальними програмами в інтернати і спецшколи з сіл Ободівки, Крищинців, Іванова, Старої Прилуки. Також кілька разів була у будинку інвалідів, що у Тульчині. За підтримки інших небайдужих меценатів та пересічних вінничан, адже один у полі не воїн, вдалось зробити багато: забезпечили сиріток канцелярськими наборами, розвиваючими матеріалами, іграшками, одягом, взуттям, медикаментами і т.д. Про це свідчать численні подяки, фото- та відеоматеріали.
– Не для того грамоти збираю, щоб потішити своє его, просто це своєрідний доказ для тих людей, які відгукнулись на заклик, але, в силу певних причин, не змогли з’їздити з нами і особисто вручити презенти діткам, — пояснює Діана. — Важливо, щоб вони були спокійними, бо абсолютно все, що передали — у малечі, а не деінде. Раніше проблем з цим не було. Але те, що нещодавно почули у вінницькому «Малятку», конкретно шокувало…
Дівчина стверджує, що досі з цим дитбудинком не співпрацювала, бо навмисне обирали місця подалі від Вінниці, куди спонсори дуже рідко навідуються. Але оскільки зараз літо, а всі підопічні інтернати фактично без вихованців, то вирішила не гаяти час і зосередилась саме на цьому закладі.
– Купили з друзями сухе печиво, соки та фрукти (банани), бо від іншого в дітей проблеми, у супроводі головної медсестри усе роздали, а заодно хотіли подивитись, чим ще зможемо бути корисними, — пригадує співрозмовниця. — Перед тим неодноразово говорила з дуже «чемним» секретарем, яка конкретно заборонила робити будь-які знімки. Я поважаю правила закладу, тому з розумінням поставилась до такої умови і фотоапарат з собою не брала. Саме тому подяка була вкрай необхідна. Після заходу вирішила поспілкуватись з головним лікарем. Але склалось враження, що мене зовсім не слухали. А потім вона описала свою теорію бачення спонсорства. Їй, як заявила, потрібна зимова і літня «резина» на авто, холодильники, морозильні камери, а ще краще – гроші.
Діана переповідає, що, коли подала завчасно приготований бланк для заповнення подяки, то головний лікар мало не жбурнула їй в обличчя зі словами: «Думаєш, якщо купила печива на 20 гривень, я тобі буду поклони бити?!»
– Ніколи не забуду цієї фрази, котра вибила з колії, я реально відкрила рот і не знала, що сказати, — зітхає дівчина. — Оторопіла, і в цю мить у неї якраз задзвонив телефон. Поки говорила, в мене був час подумати: встати і піти чи сидіти далі... Залишилась. Після розмови вона продовжила: «Приходила до мене пара, принесла 15 тисяч гривень! І кажуть: беріть гроші і витрачайте їх на те, що вважаєте за потрібне. Оце правильні люди, таким треба давати грамоти».
Найбільше Діану обурило навіть не це, а така пропозиція:
– Мені запропонували купити апарат «Радіус», у такому випадку підпишуть. Подивилась в Інтернеті – 10 тисяч гривень найдешевший. Виходить, щоб тобі подякували (коли треба) — «забашляй» кругленьку суму, причому нікого абсолютно не хвилює, який у тебе дохід... Вперше з таким цинізмом стикаюсь. Виплакалась того дня. Розумієте, шкода дітей, від яких такою неадекватною поведінкою відвертають подібні пані у розкішних кабінетах. Та ця прикрість не вбила у мені бажання простягти руку підтримки ближньому, особливо, якщо цей ближній – маленька сирота, яку доля і так образила.
Прокоментувати ситуацію попросили і головного лікаря «Малятка» Надію Андрієвську.
– Не повірите, але я сама хотіла звернутись у вашу газету, щоб застерегти інші інтернати від такої «благодійниці», як ця Діана, котра, переконана, хоче лише розпіаритись. Настільки зверхньої і пихатої особи давно не зустрічала. Уявіть собі, без мого дозволу, разом з іншими молодими людьми ходила по групах і роздавала солодощі. При тому, що у нас зараз карантин через скарлатину. А потім мала нахабство сама собі набрати подяку, записати моє ім’я, і лише одна формальність лишилась – підпис і печатка. Звичайно, я їх не поставила, про що не шкодую. Ми завжди готові відзначати небайдужих спонсорів, але, підкреслюю, лише за вагомі внески, а не кілограм печива і цукерок, від яких у наших дітей діатез чи інші алергічні реакції. Чому попередньо не запитати, що насправді потрібно? Та краще б вже пачку памперсів, без яких ніяк. І «Радіус» я не вказувала купувати, а навела як приклад, що це наряду з іншими апаратами, необхідними нам. Справжні благодійники навіть відмовляються називати себе, мовляв, не для людського ока, а Бога роблять добрі справи. Он двоє дверей і пластикових вікон вставили, на рахунок 15 тисяч одна родина перерахувала, бо в руки такої суми ніколи не візьму, меценат з Калинівки два пилососи, килимки і 50 комплектів дитячої постільної білизни закупив і т.д. – за таке милосердя я з неприхованою радістю підпишу подяку. А тут ще й на прощання Діана мене і секретарку, яка також у матері їй годиться, «придурками» обізвала і пригрозила, що ми ще не знаємо, з ким маємо справу. Я шокована. Та Господь усім суддя.
Вислухала Тетяна ДУБОГРIЙ
Коментарі:
Залишити коментар
ВКонтакте
Facebook| < Попередня | Наступна > |
|---|
Хай спочиває з богом! людина прекрасна була! дуже шкод...
Коментарі
"Ми завжди готові відзначати небайдужих спонсорів, але, підкреслюю, лише за вагомі внески"
"Чому попередньо не запитати, що насправді потрібно?"
Ну правильно, давайте лучше деньги!
"Та краще б вже пачку памперсів, без яких ніяк."
А разве вы просите о памперсах? О памперсах просят нянечки и воспитатели, а кое-кто просит о совершенно других вещах...
Еще и взываете к Божьему суду.А Вы не боитесь этого суда?
"Не повірите, але я сама хотіла звернутись у вашу газету, щоб застерегти інші інтернати від такої «благодійниці», як ця Діана, котра, переконана, хоче лише розпіаритись." Вообще бред. Если это слова главного врача, то я в шоке вдвойне...
Сам мудак, ты, наверное, родственник главврача.
Диана, ты молодец!
Стрічка RSS коментарів цього запису