Його арештовували київські спецслужби. Своє 50-річчя 29 липня Олег Ярославський зустрічав за гратами

Звістка про те, що директор Вінницького авіаремонтного заводу Олег Ярославський перебуває під вартою і проти нього порушена кримінальна справа, миттю облетіла місто.

Боротьба за землю (а мова йде як мінімум про 60 гектарів у межах обласного центру) — одна з причин цього прецеденту. Те, що ситуація на цьому вінницькому підприємстві неспокійна – знали всі. Пристрасті навколо авіаремонтного вирували кілька років поспіль. Все почалося з тривожних симптомів грядущого банкрутства — невиплати зарплат, втрати замовлень, великих фінансових проблем. Обсяг невиплачених зарплат сягнув 1.2 мільйона гривень, робітники у відчаї навіть спробували вийти зі своїми претензіями під стіни облдержадміністрації. Крізь цю малоприємну процедуру доводилося проходити багатьом вінницьким підприємствам. «В живих» залишилося мало. Але для авіаремонтного, схоже, планувалося зовсім інше, цілком оптимістичне майбутнє.

Ця надзвичайна історія народження трійні у 26-річної породіллі з села Сокиряни Теплицького району здивувала навіть бувалих медиків.

Враховуючи, що жінка виношувала трійню, її направили під нагляд обласних спеціалістів, але пологи розпочались передчасно, коли вона поїхала на вихідні додому. Вночі 24 липня їх довелось приймати лікарям Теплицької ЦРЛ. Тут за півгодини жінка сама народила дітей з гарною вагою!

Того ж дня зранку двох дітей — хлопчика та дівчинку — під наглядом реанімаційної бригади перевели у Вінницьку обласну дитячу лікарню. Ще одного хлопчика, який не вимагав невідкладної допомоги, залишили в районній лікарні. А через дві доби і його перевели у Вінницю.

потрапила родина підприємців Сафарових із Могилева-Подільського

Гельсінська спілка готує фотовиставку, куди і увійдуть фото українця азербайджанського походження про його затримання міліціонерами на чолі із начальником.

Нагадаємо, що наприкінці квітня у Могилеві-Подільському вантажівка буксирувала ГАЗ-53, якого родина підприємця Сафарова везла здати на металобрухт. Фірдовсі тоді розповів, а потім підтвердив у суді, що міліціонери, очолювані особисто начальником міськвідділу Василем Шрамком, безпричинно зупинили машину, побили чоловіка, нецензурно лаялись, ображали його національну гідність, відштовхнули його дружину з дитиною, із побоями силою заштовхали чоловіка у джип начальника і відвезли до відділу. За показами Сафарова, «...кремезний чоловік у нетверезому стані, не представляючись та нічого не пояснюючи, а лише нецензурно виражаючись та ображаючи національну гідність, наніс йому удар кулаком в голову, від якого той упав. В подальшому чоловік, продовжуючи його бити, наказав сісти до вказаного вище джипа. Сафаров благав пояснити, що сталось, і кричав про допомогу, однак чоловік силою заштовхав його до джипа. Нецензурними словами Сафаров не виражався, по телефону не розмовляв. Жодних прав йому ніхто не роз'яснював. Він, будучи несподівано побитим, не розуміючи, чому людина в цивільному одязі наказує йому сісти до цивільного авто, звичайно, не хотів підкорятись вимозі. В подальшому зрозумів, що це був Шрамко. Після цього на автомобілі під керуванням Шрамка його доставили до Могилів-Подільського міськвідділу УМВС, де Шрамко його бив, принижував. Також його примушували роздягатись при понятих. Протоколи та пояснення відбирались значно пізніше. Права йому ніхто не роз'яснював».

Перше судове засідання стосовно аварії на вулиці Зодчих було важким. Нагадаємо, тоді позашляховик «Hyundai Tucson», яким керував 26-річний ревізор територіального управління розрахункової палати напідпитку, злетів з дороги на великій швидкості і біля входу до бару забрав життя Сергія Грицишина, Тані Нестерової, Насті Гайдай.

Текли гіркі сльози по обличчях батьків, рідних та близьких у кімнаті Ленінського районного суду. Дивились на племінника керівника області юні обличчя з колись святкових, а нині траурних фотографій. Відповідач — охайний, чисто поголений 26-річний обвинувачений Андрій Бабич у білій футболці та білих штанях сидів у клітці для підсудних. Його привезли із СІЗО. На батьків, рідних та близьких не дивився, зате уважно вивчав очима то підлогу суду, то своє взуття. Його клітку з усіх боків оточили п’ять міліціонерів.

Так нещодавно заявила колишній політв’язень, дисидент Ірина Калинець. До політичних в’язнів Ірина зарахувала «усіх тризубівців та свободівців та учасників податкового Майдану».

Ірина Калинець згадувала, як 10 грудня 1973 року, в день Декларації прав людини, оголосили голодування, за що отримали покарання: позбавлення побачення з рідними і утримання в карцері. Другий карцерний термін – 15 діб – у 1974 році сиділа разом з Надією Світличною. Важко навіть уявити, як молоді жінки, фізично катовані (в холоді й голоді), знаходили в собі сили, щоб вивчати англійську мову, співати українські пісні. А ще Світлична перекладала польського поета Тувіма, завчала нові вірші Ірини Калинець з її голосу, навіть вишивала на клаптиках полотна закладки для книжок. Минулого тижня Калинець підтримали і молоді вінничани. Активісти автономного спротиву міста надіслали в’язням листи з привітаннями та словами підтримки.

— запитують батьки учнів школи Могилева-Подільського. В управлінні пояснюють, що в роботі директора були грубі порушення

До редакції надійшов лист від батьківського колективу навчально-виховного комплексу: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназії №3 міста Могилева-Подільського, де вони обурюються з приводу звільнення директора цього навчального закладу.

У листі наводиться чимало прикладів успішної роботи колишнього керманича школи. Автори звернення вважають, що Кучерука звільнили не за профдіяльність, а з політичних міркувань.

Викладачі вузів, досить перевіряти наші гаманці та гаманці наших батьків! Беріться, нарешті, за виконання своїх прямих обов’язків - давайте і перевіряйте знання! Перестаньте жити лише сьогоднішнім днем, подумайте, яким буде наше спільне завтра на цій і без того нещасній Україні!

Сьогодні вже нікого не здивуєш такими звичними поняттями, як «хабар» та «корупція». З моменту народження, упродовж всього життя і до самої смерті ми оперуємо цими поняттями, називаючи їх по-своєму («здав сесію», «влаштувався на роботу», «народила сина» і т. п.). Щодня отак ми звикли «ладнати» справи. Ми забули про порядність, чесність, людяність, що призвело до девальвації моральних норм і цінностей у суспільстві. Гроші замінили нам усе. Навіть совість легко заспокоїти фінансами.

Пишу з надією на допомогу, бо руки вже опустилися зовсім. Я просто не знаю, що робити далі.

Трішки про себе: я вдова вже 4 роки, виховую сина, він вчиться в університеті МВС. Робота у мене сезонна, живу в селі, як можу, зводжу кінці з кінцями. Дякую людям, котрі дають на базарі речі, за які потім поступово розраховуюсь, деколи допомагають знайомі, сусіди. Мені дуже соромно просити допомоги, але прошу, надрукуйте мого листа, адже не для себе я це роблю.

Свою 20-ту річницю краща стоматологічна клініка святкувала у «Спорт-таймі». Цей ювілей за рівнем проведення вже встигли охарактеризувати як один із найкращих не тільки у Вінниці, але й Україні. Столичні гості, з інших міст із захопленням констатували, що вітчизняних клінік, рівних вінницькому «Вінінтермеду», немає.

Ось уже два десятиліття вони дарують посмішки вінничанам. Слава про «Вінінтермед» давно не вміщується у рамках обласних кордонів. Про це свідчать і тисячі відгуків від вдячних пацієнтів, і десятки грамот та нагород, і те, скільки поважних гостей днями особисто вітали подружжя Панчуків – Олександра та Валентину, засновників вінницького бренду, з черговою річницею.