 Судні дні… Напевно, саме так можна охарактеризувати цей тиждень і тематику «гарячої лінії» «33-го каналу».
Після публікації в минулому номері про так званий переворот у Апеляційному суді Вінницької області, коли на зборах 21 суддя із 25 присутніх проголосував за вияв недовіри голові Апеляційного суду Людмилі Стеблюк, телефон від дзвінків читачів, у прямому і переносному значенні, був гарячий…
Що ж змінилось у суді після публікації? Голова Апеляційного суду Людмила Стеблюк продовжує знаходитись на лікарняному. Саме тому і не відбулись збори, які вже вона планувала провести після тих – бунтівних… В обласний суд приїхала комісія. Вона вивчає ситуацію… Всі чекають вердикту… А, може, і вироку.
 Минулої неділі губернатор Вінниччини святкував своє 62-річчя, але пишних банкетів, брежнєвських поцілунків та загадкових пакунків Миколі Джизі підлеглі не несли... Чому? Бо він дипломатично «втік» у відпустку і приймав привітання тільки телефоном. Причому не у Вінниці, Києві чи рідному Яровому...
– Голова взяв два тижні відпустки, аби відпочити і в сімейному колі зустріти день народження, — зазначила радниця губернатора Ірина Кравченко. — Тому подарунків чи особистих привітань на робочому місці не було. Микола Васильович, скоріш за все, поїхав на відпочинок у Карпати до санаторію...
Зате не забув про вінницького генерал-губернатора Президент, який на своєму сайті привітав Миколу Джигу.
Незадоволений владою – скажи про це вголос! Разом з мільйонами обібраних і обманутих.
– Нещиро, непрофесійно, по-дилетантськи і занадто цинічно, — приблизно так можна передати думки простих українців про останні кроки нашої влади. Словом, як не гречка, то суперечка. Можливо, ще рік тому розчаровані наслідками помаранчевого громадянського виступу українці і проковтнули б черговий спровокований можновладцями штучний конфлікт на зразок червоного прапора.
Але сьогодні, коли «діти війни» з легкої руки депутата від більшості стали «ряженими», коли єдиним способом врятувати державу стала лопата, коли заради того, аби знову вкрасти з чергового траншу МВФ кілька мільйонів, підвищують пенсійний вік, коли наші ціни побили європейські рекорди, коли наших дітей за те, що вони прагнуть жити у справедливій країні, кидають до в’язниці, українці повинні вийти зі стану соціальної апатії.
Вінничанка Наталя Головатюк з фотоапаратом не розлучається ніколи: фотографування — зміст її життя.
Дуже любить програму «Ранковий підйом» на «Новому каналі», особливо ведучих Ольгу Фреймут, Олександра Педана та Сергія Притулу, яких теж завжди мріяла сфотографувати і взагалі познайомитись. Тому її чоловік Олег у суворій таємниці від дружини звернувся до Маші Єфросініної з передачі «Мрії збуваються!» Невдовзі їм прийшло запрошення взяти участь у програмі. Чоловік сказав Наталі, що їх того дня запросили київські друзі, а ще йому потрібно віддати документи по роботі, тому вони удвох мають обов'язково приїхати до столиці.
- В обумовлений день ми приїхали до Києва – я думала, що до наших друзів. Пішли у зазначений ресторан «Богема» неподалік залізничного вокзалу, де нас ніби мали зустріти друзі о 10-й годині. Офіціант нам каже: «Проходьте, там зараз йдуть зйомки, але ви їм заважати не будете!» Заходимо до зали – бачимо Машу Єфросініну, навколо неї знімальну групу. Я у захваті: нічого собі, кого бачимо і де! Сіли. Маша з акторкою мали б вдавати сварку і бійку двох сестер, але її партнерки не було, а режисер пропонував змонтувати слова кожної окремо і потім поєднати. І тут Маша звертається до мене: «Не могли б ви замінити мою партнерку, бо потрібно емоційно грати, а самій дуже важко», — згадує Наталя Головатюк. — Мене емоції переповнили через край, бо я завжди мріяла познайомитись із нею, до того ж, раніше грала у постановках, а ще хотіла її сфотографувати. Зіграли ми і сварку, і емоції, за сценарієм я їй ляпаса мала дати, але не змогла, бо ніколи в житті рукоприкладством не займалась! Лише серветку в неї кинула, а потім ми ганялись одна за одною залою! Зіграли, аж Маша звертається до мене: «Наталю, ви дуже чудова людина і прекрасно грали!» Я не зрозуміла, звідки вона знає моє ім’я. Маша ще красивіша, ніж на екрані, дуже щира і приємна!
«Примирення минулого заради майбутнього» — під таким девізом у Вінниці, столиці Подільського краю, 19 травня пройде зустріч ветеранів Другої світової війни – тих, хто воював з фашистами у лавах 1-ї Української дивізії УНА під синьо-жовтими прапорами, і тих, хто йшов у бій під червоним радянським стягом.
Це наша спільна українська історія, і треба не конфліктувати, як у Львові 9 Травня, а миритись і шукати шляхи порозуміння. Організаторами заходу виступає національно свідома молодь Вінниччини, Спілка офіцерів України і козацький полк ім. Івана Богуна.
Зустріч відбудеться у залі Федерації профспілок (Хмельницьке шосе, 2, навпроти «книжки») 19 травня о 17-й год.
Чим закінчиться українсько-американська епопея кохання?
Він — американець, вона — вінничанка. Йому вже 46, їй – усього 17. За рік захоплення Оленою Дін витратив на своє кохання 25 тисяч доларів! Але його мрія одружитись з молодою і красивою українкою луснула як булька. Чому?
Про цю загадкову історію кохання мешканця Сполучених Штатів Америки Діна Кіннарда до нашої землячки нині розповідають два його особистих консультанти і адвокат. Бо особливості міжнародних романтичних стосунків переросли у міні-скандал і ця лав-сторі вже зафіксована американцями в десятках серйозних документів. У редакцію вони принесли їх цілу купу, в тому числі й звернення від Кіннарда, який за рік проживання у Вінниці так і не зумів розгадати секрет кохання по-українськи. А хто у цій історії правий — чоловік чи жінка, заможний американець чи неповнолітня вінницька красуня — вирішувати вам.
Травневого вечора до села Петрашівки Теплицького району, десь за 35 кілометрів від райцентру, куди автобус ходить лише раз на тиждень, приїхала іномарка.
Попрямувала до крайньої хати двох самотніх стареньких сестер під лісом. У цей час самотня господарка, 82-річна колишня учасниця Великої Вітчизняної війни Ганна Ананіївна, працювала на городі. Її родичка Тетяна Григорівна, якій після інсульту важко розмовляти і яка майже не ходить, сиділа на призьбі біля хати. З іномарки вийшли дві молоді жінки циганської зовнішності, спокійно підійшли до бабусі та відкритої хати — кого боятись у невеликому селі?
«Це просто ганебно для аграрного регіону – завозити картоплю з Єгипту, кріп з Греції та ще й гречку з Китаю, — сказав голова облдержадміністрації Микола Джига і заходився домовлятися з місцевими сільгоспвиробниками про додаткові посіви гречки.
За словами першого заступника облради Ігоря Кревського, обласна влада щиро радить райдержадміністраціям дослідити, скільки споживають подоляни основних продуктів харчування, потім з нового врожаю зробити запаси і, чи не найголовніше — забезпечити їхнє якісне зберігання. Це дасть можливість контролювати ціни, зокрема, на ту ж гречку чи картоплю. «Вся проблема в тому, що більшість сільгосппродукції виготовляється у нас у приватному секторі, вона неконкурентоздатна і тому її душить імпорт», — зазначив Ігор Кревський.
студентських друзів та життєвих наставників завдяки «33-му каналу»
У пошуках зниклих, про яких ми повідомляємо в рубриці «Жди меня», нам часто допомагають наші читачі.
Цього разу допомогти залучився завідувач редакції Вінницької обласної редакційної колегії книги «Реабілітовані історією» Іван Паламар. Він повідомив нам безцінні відомості про Бориса Миколайовича Слободянюка, батька мешканки Літинського району Любові Токар, який будував залізницю в Сибіру і зник. Його репресували восени 1938 року. До арешту він працював бригадиром будівельної бригади у селі Балині Літинського району. Ми знайшли інформацію, що Борис Слободянюк покоїться у місті Сороклаге Автономної Республіки Комі. Борис Никонович – так насправді по батькові звали чоловіка – помер своєю смертю, найімовірніше, через хворобу.
|
 Загадкові події на «годувальнику» бюджету Вінниччини — лікеро-горілчаному заводі Nemiroff вже на слуху всієї України.
Адже минулої неділі на підприємство під охороною прибув ще один директор, у той час, коли заводом керує Алла Сигізмундівна Глусь... Що було далі та як відбувалась сутичка двох команд «секюріті» – нині гудить весь Немирів.
Вже відомо, що новий директор приїхав із власною та міліцейською охороною і зайшов на завод під запис на відеокамеру. Коли ж цей «візит» не вдався, то вже через 20 хвилин, за словами свідків, на завод «зайшла» група з тридцяти спортивних чоловіків та буквально на руках винесла з підприємства відомчу охорону... Є побиті та постраждалі, бо всі ці «розборки» на прохідній фіксувались обома сторонами конфлікту.
Минулої неділі близько 11-ї години ранку в районі аеропорту «Гавришівка» екіпаж ДАІ за грубе порушення правил дорожнього руху (перетин суцільної лінії дорожньої розмітки) зупинив автобус «Неоплан».
35-річний правопорушник, водій київської фірми, яка має ліцензію, пояснив, що віз іноземців-хасидів з Меджибожа Хмельницької області до Умані. Паломники їхали через Вінницю до Брацлава, а далі прямували до Умані — на могилу цадика.
– Двоярусний автобус був вщент заповнений пасажирами, серед яких було чимало дітей, — повідомили у службі профілактичної роботи облДАІ. — При бесіді з водієм інспектор ДАІ одразу звернув увагу на сильний запах спиртного. І недарма — з'ясувалось, що доза алкоголю у крові перевізника складала 1,5 проміле (!), коли 0,2 проміле, за медичними нормами, вже вказують на стан алкогольного сп'яніння. Водій пояснив, що вживав напередодні лише пиво.
19 травня виповнюється рік, як не стало молодого слідчого Валентина Дзьоня, і рік, як його батьки безустанно борються за виправдання честі і гідності свого сина, якому навісили клеймо «самогубець».
Їх назвали українським символом боротьби проти міліцейського беззаконня тисячі наших читачів, які протягом цілого року телефонували в редакцію і які щодня телефонують до Валентина та Людмили, аби висловити слова співчуття та підтримки. Батьки з усієї України обіцяють, що у день суду влаштують під стінами установи революцію, аби тільки це допомогло суддям прийняти справедливе рішення.
Успішного та перспективного молодого вінницького слідчого Валентина Дзьоня знайшли мертвим у власному кабінеті Староміського відділу міліції в робочий час 19 травня минулого року. Завтра виповнюється рік з дня трагедії, яка сколихнула всю міліцейську верхівку області, рік з дня загадкової, незрозумілої смерті молодого слідчого. Протягом дванадцяти місяців справу розслідували шестеро слідчих, вона переходила по черзі їм з рук в руки. Але жоден з шістьох так і не зміг дати батькам жодної відповіді на їхній мільйон запитань, головне з яких батьки повторюють знову: «Чому головний міліціонер області Валерій Нонік, переступивши через свою честь і гідність, рік тому, наступного дня після смерті Валентина, відзвітував до Міністерства внутрішніх справ без будь-яких експертиз та слідчих дій, що причиною смерті Валентина є постріл у скроню?»
Було кафе «5-хвилинка» - і за годину його вже не стало... Таке дивне зникнення студентського пивного бару та закусочної можна було бачити минулого тижня біля кооперативного технікуму.
І хоча всього два міліціонери слідкували за цією «зачисткою», зате на прощання з баром вийшли кілька сотень студентів!
– Пиво на перерві пити не можна. Хіба що після занять, тому бару не жаль... Може, там лавочку для побачень поставлять! — дискутували між собою майбутні кооператори. — Але за 20 гривень тут все ж можна було перекусити, як вже голодувати несила...
Чому кореспондент газети викликав такий інтерес у міліції?
Хто би міг подумати – така малесенька моя заміточка «Місцеві чиновники розв’язали війну…» про те, як з комунального ринку на приватний примусово заганяють підприємців Ямполя, викличе такий резонанс в обласному УМВС!
Звідти приїхала до мене додому, аж в Ямпіль, група офіцерів. Запропонували дати пояснення... Звичайно, я міг би нагадати цим офіцерам статтю 63 Конституції і ніяких пояснень не давати. Але подумалося: а раптом вони дійсно хочуть розібратися, чому міліцію так по-рейдерськи використовує місцева влада для прикриття своїх сумнівних дій? І тут стали телефонувати підприємці і, не знаючи, в якій я делікатній ситуації, скаржитися, що до них приїхали працівники міліції з області і відбирають пояснення про базарний конфлікт. Виходило, що УМВС кинуло на базарну війну в Ямполі всі свої найкращі сили... Якби вони так Борьку Бутила шукали, того, що підозрівається в жахливому вбивстві...
Мільйонний ремонт майдану Незалежності нині на слуху у всієї Вінниці, бо такий будівельний «рейвах» площа перед мерією востаннє пережила у 1992-му під час демонтажу пам’ятника Леніну!
Цього ж разу з фундаменту обіцяють зняти всім відому «Помаранчеву пісню», вирити два нових басейни і покласти 15 тисяч метрів нової бруківки. Вся ця краса обійдеться місту в найближчі чотири місяці у 8 мільйонів гривень чи, за валютним курсом — мільйон доларів!
– Я знаю, що декому не подобається цей проект... А особливо його вартість, але всі ціни на матеріали і роботу є державними. І робиться цей ремонт не для мене, а для всього міста, — зізнався на відкритій вуличній презентації нового стилю майдану мер Вінниці. — Бо дотепер тут були тільки прапори, розбита бруківка та кілька лавочок навколо фонтану. А вже 1-го вересня чи до Дня міста підрядники обіцяють здати абсолютно нову зону відпочинку для всіх вінничан та гостей міста.
12 травня Верховна Рада 304 голосами прийняла за основу проект Закону України «Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення». Василь Грушко пообіцяв звільнити посаду, якщо за 2,5 року життя у курортополісі не зміниться на краще.
Народна приказка про «нову мітлу» в Хмільнику з часом набрала статусу скандалу і розколола місцеву громаду на тих, хто «за» нового мера Василя Грушка, і тих, хто категорично проти його кардинальних перетворень. Зрештою, сама особа новообраного міського голови миттю обросла цілою низкою чуток. Посипалися листи. Спочатку анонімки, потім — з підписами. В них і згадується цей самий подарований меру байкерський мотоцикл. Такі листи отримав і «33-й канал». Пристрасті кипіли в Інтернеті, у місцевій пресі, в кулуарах і за ними. Котрі з них правда і що то за «птиця» новий мер міста-курорту — з перших вуст.
Дорогая редакция! Мы, жители Винницы, обращаемся к нашим властям с предложениями по благоустройству и наведению порядка в нашем городе. Хотим подсказать, на что обратить внимание.
Во-первых: когда уберут горы мусора между рекламными щитами автостоянки и металлическими магазинчиками, расположенными вдоль фасада мясного павильйона Центрального рынка? Четыре года не доходят руки на радость крысам.
|
№21,
Хай спочиває з богом! людина прекрасна була! дуже шкод...
