 Вже дев'ять років сім'я з Гайсинського району живе з позитивним статусом, але до людського осуду так і не звикли.
Якщо у містах про ВІЛ/СНІД кажуть багато і відкрито, то в сільських глибинках таких людей цураються і обминають стороною. Реальним свідченням утисків прав та свобод таких хворих є життєва історія однієї з клієнток “Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” - 37-річної Марини, матері двох дітей, один з яких також ВІЛ-позитивний.
- Життя так склалося, що перший шлюб мій не склався. Від шлюбу залишився син, яким я дуже пишаюся. Доля звела мене з іншим добрим та чуйним чоловіком. Стосунки у нас були нормальні, він гарно до мене ставився. Почали жити разом. Все б нічого, але якось дізналася, що мій коханий колись “бавився” наркотиками і заразився венеричним захворюванням. Була відверта розмова, і він запевнив, що давно з «наркотою» зав'язав і вилікувався від інфекції, ніякої загрози немає, - виливає душу пані Марина.
Ще до Новорічних свят у Ленінському райсуді м. Вінниці очікується кадрова революція. В кріслі голови Ігоря Вишара багато хто вже бачить його колегу Олександра Миколайовича Олійника, який нині все ще очолює Староміський суд Вінниці.
– Голова на роботі, але поза межами кабінету – в місті у справах, – відповіли у приймальні Олійника.
Втім, у суддівських колах ця кандидатура вже має 99% підтримки. Бо когось іншого – «чужака» чи «варяга» – вінницькі служителі Феміди, а особливо судді Ленінського суду, не хотіли б мати своїм начальником. Тим більше, що з початком судової реформи стосунки «голова-судді» зміняться докорінно і нинішня практика: «Голова сказав – суддя присудив» має відійти у минуле... Також за неправомірні рішення судді будуть нести персональну відповідальність, і корпоративна етика «своїх не здавати» теж має стати неактуальною. Хоча...
Долю Вінницького планетарію – одного з п’яти, що залишилися в Україні — вкотре вирішує міська рада. 26 жовтня закінчився договір оренди 200 метрів квадратних фойє планетарію місцевим підприємцем та депутатом міськради від партії мера «Совість України».
Працівники планетарію та часті його відвідувачі намагаються добитися, щоб оренду не продовжували, бо попереднє сусідство з більярдною-кафе створювало багато незручностей.
– Коли підприємець Самвел Єгоян взяв в оренду наше фойє – прибудував до нього додаткове приміщення і відкрив там розважальний заклад. Музика, брудна лайка та сигаретний дим крізь вентиляційні отвори проникали у Зоряну залу. Важко було проводити екскурсії та займатися з дітьми. Вчителі часто робили зауваження адміністрації закладу, – виливає свій біль за рідний планетарій його лектор Марія Левченко. – Три роки тому кафе закрили, але у цьому приміщенні зробили склад. Відсутність фойє створює незручності для відвідувачів. Діти змушені і в дощ, і в сніг чекати своєї черги на вулиці. Нам закрили запасний вихід, який передбачений по техніці безпеки. Чому наші працівники і відвідувачі змушені терпіти усі ці незручності? Чи власнику ресторану «Європа» більше ніде зробити склад?
До кінця другої чверті та закінчення зимових канікул триватиме карантин у школах обласного центру.
Тобто вінницькі школярі підуть на уроки вже у Новому 2011 році — 10 січня. Так вирішила міська комісія з надзвичайних ситуацій 21 грудня. Головним козирем “за” продовження карантину стало зростання захворюнь на ГРВІ та грип у Вінниці. Адже тільки 20 грудня в місті було зафіксовано 1552 нових звернень хворих до лікарів, із яких 57% - діти.
Дімі Морочило з села Ялтушкова Барського району було лише 19. Люблячий і уважний син батьків і брат для меншої сестрички-п’ятикласнці, добрий господар і друг.
- У п’ятницю син пішов на дискотеку. Казав, що буде недовго, бо у суботу мав іти на роботу – працював зварювальником на комбікормовому заводі. О другій ночі я прокинулась – немає. Близько четвертої години зателефонувала. Діма відповів: «Я вже виходжу». Звідки, не сказав. Чекали ще — немає. Знову телефоную – вже не відповів. Пізніше: «Абонент недоступний». А на початку восьмої прийшла жінка:чи не ваш хлопець у темній куртці з мохнатим коміром на кагатному полі колишнього цукрозаводу лежить біля вишки, — плаче мати Світлана Морочило. — Кинулись туди – це і був Діма. Лежав на животі, ноги — в боки були зламані, рукою обличчя закривав. Одна кросівка на нозі ледь трималася, інша лежала за два метри від тіла. Але його куртка і штани були чисті.
Незважаючи на заборону ігрового бізнесу в Україні, у Вінниці активно діяли підпільні Інтернет-казино, маскуючись під звичайні інтерактивні клуби.
Це встановили перевірки прокуратури спільно з іншими силовиками. Точну кількість виявлених подібних підпільних казино, діяльність яких припинили, у прокуратурі поки що не називають. Але відомо, що з закладів лише Ленінського району міста вилучені 26 системних блоків та іншої комп’ютерної техніки. Вони направлені на експертизу.
На Миколая обох хлопчиків забрали в сім'ю
Кожна дитина, очікуючи на святого Миколая, загадує бажання. Хлопчики мріють про машинки, дівчатка – про ляльки. Іграшка та солодощі – найбільша радість для дітлахів, але не для всіх. 12-річний Дмитрик та 13-річний Сашко найбільше просили святого, щоб він знайшов їм батьків, сім’ї, де б їх любили. Доля обох хлопчиків важка і позбавлена радості.
Матір Дмитра Рапотілова позбавили материнських прав через те, що вона не доглядала за дитиною.
Іван Бондарчук пропонує узаконити статус російської мови в нашій державі «з врахуванням реальної двомовності, що склалась історично».
У відомій українській газеті «2000» один автор пише: «Украинский скоро загнется. Носителей становится все меньше. Я говорю по-русски и этим горжусь». Олександр Єфремов, голова фракції ПР у Верховній Раді, хвалиться: «За 5 лет, когда было очень большое давление с украинизацией, количество молодежи, разговаривающей на русском, увеличилось». Це ж на скільки років вистачить українців? На цвинтарі історії є чимало етносів…
Чи ви, пане Іване, вважаєте, якщо потіснимо українську в школах, дозволимо службовцям користуватись російською, історію нашу перепишуть Табачник із Жириновським, - то русифікація українців призупиниться? У школах викладачі української з родин хазяїв життя демонструють свою вищість над дітьми лохів і спілкуються з ними «співучою» лише в межах уроку. Коли попередній міністр освіти заборонив такі порушення мовного режиму в школі, недоброзичливці України закричали про «боротьбу окупаційного режиму з неугодною мовою». І Бондарчук туди ж: «…доходило до заборони розмовляти російською в школах на перервах».
Шановна редакціє! Наша сім’я зі здивуванням та обуренням сприйняла позицію керівництва обласної дитячої лікарні, висвітлену у вашій газеті в статті «Репресії» чи оптимізація». В ній йшлося про звільнення завідуючої хірургічним відділенням обласної дитячої лікарні Н.П. Солейко й інших у зв’язку з досягненням ними пенсійного віку. Як можна такого рівня спеціаліста, скажемо більше, неймовірно талановитого хірурга, порівнювати з держслужбовцями? Нікому навіть на думку не спаде відправити на пенсію за віком талановитого художника, музиканта чи науковця. А хірург хіба ж не митець у своїй справі?
|
 Микола Джига привітав скорочення держслужбовців і міністерств, оголошене Президентом. І зробив жорсткий аналіз управлінь держслужб Вінницької області, штати яких, на його думку, не лише надміру роздуті, але й часто дублюють роботу один одного.
На зустрічі із керівниками ЗМІ, наводячи цифри, він не утримувався від власних коментарів і емоцій.
Так, державну податкову службу назвав королівством кривих дзеркал і зазначив, що лише у області тут працює 1746 працівників. Крім того, у КРУ – 149.
В управлінні статистики лише в області – 506.
Це повідомлення губернатор прикрасив цитатою: «Есть обычная ложь, есть отъявленная ложь, а есть статистика…»
Хвиля акцій протесту на підтримку російських націоналістів прокотилась Україною. Не залишилась осторонь і Вінниця.
Як відомо, 11 грудня 2010 року в Москві пройшла несанкціонована багатотисячна демонстрація. Приводом стало вбивство вихідцями з Кавказу футбольного фаната Єгора Свиридова. Після смерті Єгора кілька тисяч молодих російських націоналістів вийшли на площі і почали «нагадувати» владі про те, що такі вбивства стали регулярними. Протести тривали цілий тиждень. У результаті затримано близько 2 тисяч молодих людей. Всюди ці заходи супроводжувались сутичками з озброєними групами кавказької молоді та міліцією.
Українські націоналісти не залишились осторонь російсько-кавказького конфлікту. Першими підтримати росіян на вулиці вийшли, як це не дивно, львів’яни.
Василь Фаріннік, начальник Головного слідчого управління МВС України, днями заявив, що з «Надра Банку» злочинці «викачали» понад 6 млрд. гривень.
Це стало результатом дій приватних осіб, представників комерційних структур і співробітників самого банку.
Трагедія сталась у селі Галайківцях Мурованокуриловецького району.
Дані про зникнення 36-річного чоловіка та 23-річної дівчини - обидва місцеві мешканці — надійшли в міліцію ще 13 грудня. Тіла загиблих 17 грудня виявив у автомобілі “Опель-Вектра” випадковий перехожий у полі поблизу села Галайківців. Обоє були на задньому сидінні автомобіля роздягнуті. За висновками слідства, пара отруїлась чадним газом, який потрапив у салон автомобіля через несправність системи. Вихлопні гази зіграли фатальну роль у долі не лише молодих людей. У дні, коли розшукували пару, дружина зниклого чоловіка народила йому дитину, яка вже ніколи не побачить свого батька.
Андрій ВЛАСЕНКО
У Вінниці відкрито мультимедійний конференц-тренінг Центр
На VІ поверсі комплексу «Магіцентр» минулого тижня відкрито конференц-тренінг- Центр «ПАНОРАМА».
У Центрі є всі можливості для проведення заходів рекламного, презентаційного та інформаційного характеру: конференцій, брифінгів, тренінгів, виставок. Назву «Панорама» для Центру вибрано не випадково, адже з усіх вікон конференц-залу відкривається широка панорама Вінниці. Це вже оцінили запрошені на презентацію Центру представники бізнес-еліти Вінниччини, громадські діячі, журналісти, дизайнери, художники тощо.
Три автомобілі, незважаючи на по-справжньому зимову завірюху, рішуче вирушили в бік сільського кладовища Спичинець Погребищенського району. Не для проведення останнього ритуалу, не для того, щоб провідати померлих родичів, а на... судове засідання.
Привід для цієї баталії, яка вже точиться кілька років поспіль, банальний: діти Марченки поховали маму біля батька. Неподалік — могила матері іншої односельчанки, Сніжани Хозієнко, яка переконана, що Марченки не мали права хоронити тут свою маму. А коли вже й поховали, то вчинили ще й наругу над могилою її мами, насипавши землю, поламавши огорожу, перенісши столик і лавочку в інше місце... Зазвичай, якщо й виникають такі непорозуміння, то в селі все це вирішується просто й по-людськи: сторони зустрічаються, з’ясовують, що не так, і домовляються. Але Сніжана Хозієнко, яка вже давно стала киянкою, отримала освіту юриста, не стала витрачати час на розмови з колишніми односельцями, а відразу звернулася до суду. З тих пір тема сільського цвинтаря пройшла всі судові інстанції і встигла повернутися до суду першої інстанції на новий розгляд. Цього разу до відповідачів долучили й новообрану голову сільської ради Ларису Дерінг. Перший робочий день на посаді вона провела у судовому засіданні.
Від редакції: Дискусія про мову серед наших читачів триває. Думки бувають і радикальними, і надто протилежними... Однак тим і відрізняється «33-й канал», що, керуючись демократичними принципами, надає конституційне право кожному громадянину вільно висловлювати свої думки та судження.
Дебілізм – важка хвороба. Ця істина відома, гадаю, і лікарю В. Берку – автору листа «Дещо про дебілізацію» («33-й канал» від 8 грудня 2010 р.). Прописне правило лікарів – не заганяти хворобу всередину організму, навіть якщо це русофобський радикал. Пацієнт же, відчувається по змісту листа, відомий – це бандеро-фашиствуюча ідеологія. З неї аж пре ненависть до російськомовного населення України та російської мови.
Лікарям, з гуманітарних міркувань, ображати людей не дозволено. Але пан Берко не з таких. Він саркастично оцінив вигляд на фото І.Бондарчука та поводження його на сесії ООН. Сам же, на мою думку, непомітно нав’язує читачам ненависть до російської мови і тих, хто відстоює її права.
Шановна редакціє! До вас звертаються ваші постійні чи- тачі, дві прості сільські жінки - Ніна Ружицька і Галя Кудимець. Прочитали статтю «Репресії» чи оптимізація», та не зразу зрозуміли, чому адміністрація лікарні так недоброзичливо відгукується про завідуючу відділенням гнійної хірургії Вінницької обласної дитячої лікарні Наталю Петрівну Солейко. Так, держслужбовець весь день перекладає папірці та регулярно протягом дня попиває чайок. При цьому він працює рівно 8 годин, не перенапружується і нервова система відпочиває. Він не може дочекатися пенсії.
Хіба робота Н.П. Солейко схожа на роботу держчиновника? Вона віддає дітям свою любов та бажання скоріше поставити їх на ноги після операції. Хіба потрібно так терміново відправляти на пенсію здібного лікаря-хірурга, який повертає здоров'я та життя майбутньому нашої країни — дітям? Ви б бачили, як до неї тягнуться діти, не боячись її білого халата!
|
№52
Хай спочиває з богом! людина прекрасна була! дуже шкод...
