 3 серпня відбулась очна ставка звинуваченого у справі вбивства Гонгадзе О.Пукача та спікера В. Литвина.
Очна ставка була проведена у рамках базової справи про вбивство Гонгадзе № 60-1241, тому і Литвин, і Пукач у ході слідчих дій мали статус свідків.
Обвинуваченим Пукач проходить по кримінальній справі, виділеній з великої справи в окреме провадження, і там досліджується безпосередньо його роль у вбивстві Гонгадзе.
Раніше Олександр Медведько заявляв, що справа Пукача піде до суду вже у серпні. Водночас, схоже, оптимізму Генпрокурора не поділяють самі слідчі.
 У торгово-розважальному центрі «Мегамолл» на смерть розбився молодий чоловік, як згодом з’ясувалось, 25-річний вінничанин, впавши з перил, повідомили у прес-службі ГУМНС області. Виклик надійшов до медиків швидкої допомоги 29 липня о 0.31 ночі.
– Коли через п’ять хвилин наша реанімаційна бригада прибула на місце події, то побачила юнака приблизно 25 років. Він нерухомо лежав на підлозі. На жаль, наші працівники констатували смерть. За словами оточуючих, загиблий намагався з’їхати на перилах з висоти третього поверху. Не втримав рівновагу, впав головою донизу та розбився, адже висота там чимала, – розповів головний лікар міської станції швидкої медичної допомоги Валентин Фіщук.
Попередньо правоохоронці кваліфікують ситуацію як нещасний випадок, але ще проводять за фактом перевірку.
 Так невідомі вбивають собак на вулиці 600-річчя. Люди б’ють на сполох, адже смертельно отруїтись можуть не тільки собаки, а й їхні діти.
Мешканці вулиці 600-річчя звернулись до редакції з бідою – вже два тижні біля їхніх багатоповерхівок хтось розкидає отруту, від якої гинуть собаки. Потрапляють у пастку і безпритульні, і породисті, і охоронні.
 За даними Головного управління статистики у Вінницькій області, за останні півроку чисельність жителів області зменшилась на чотири тисячі осіб.
Якщо на початку січня 2010-го на Вінниччині проживало 1 млн. 650 тис. людей, то на початку червня їх було 1 млн. 646 тис. Статистики наголошують, що кількість населення області зменшилась, перш за все, за рахунок природного скорочення. За той же період минулого року природне скорочення було більшим на 370 осіб.
Держкомстат підрахував, що з січня цього року населення України зменшилось на 98 тисяч чоловіків і жінок.
 Вінничанин Володимир Супрун — рибалка зі стажем, а за фахом — дизайнер. До кожної риболовлі готується ретельно та заздалегідь.
Своєю рибою-рекордсменкою не був здивований, бо вже давно мріяв зловити гіганта.
Про те, що короп найкраще ловиться вночі та в погану погоду, Володимир Супрун знав давно, тож декілька днів виглядав дощові хмари. І удача всміхнулася. Задля давньої мрії ладен був сидіти з вечора до самого ранку під вітром та дощем. Найбільшого клопоту на літній рибалці Володимиру завдавали комарі. Свого красеня-гіганта він зловив на одному з водоймищ Вінницького району. Це не перша велика риба Володимира, до цього рекорд був вагою 2,5 кілограма.
Минулого тижня, 26 липня, природа знову випробувала на вінничанах свої примхи. Того дня чорна хмара накрила Жовтневе, Антонопіль, Комунарівку Калинівського району.
Великі градини, немов кулі від крупнокаліберного кулемета, побили шифер та вікна у будівлях і господарських приміщеннях. Близько 15 хвилин лютувала стихія, але цього виявилось достатньо, аби знищити та пошкодити людський врожай і посіви...
– Всі плоди, що були на деревах — знищено. Посікло врожай на городах, усі овочі вибило. Від буряків струпаки залишились самі, побило гарбузи нещадно. Ще добре, що люди та тварини не постраждали, — розповідали мешканці потерпілих сіл.
 4 серпня виповнюється 40 днів, як із життя пішла молода жінка, мати шестирічної доньки.
Тепер батьки 25-річної Марини Грипичук визнають: «Наша вина, що вірили приватному лікарю». Але коли Оксана Федорівна запевнила Марину, що вилікує і в цьому не може бути й сумніву, то у відчаї тоді Грипичуки ухопилися за слово лікаря, мов за рятівну соломинку. Тепер батьки просять газету розповісти цю трагічну історію, щоб інші не повторили їхніх помилок.
Сталося все два роки тому. Марина ніколи не хворіла, рано вийшла заміж й рано стала матір'ю.
– Якось вона прийшла додому і сказала, що в роті у неї з'явилася ранка. Я порадила їй промити перекисом водню, — пригадує свекруха Любов Іванівна. — Але скоро з'явилися ще такі ж гнійні ранки у вусі, на грудях. І тоді ми насторожились, а Марина звернулась в обласний шкірвендиспансер. Там поставили діагноз «пухирчатка» і приписали чітку схему лікування гормонами.
 Телепрограма «Жди меня», офіційним добровільним помічником якої є наша газета, надіслала у редакцію історії тих, хто шукає своїх рідних та друзів на Вінниччині. Якщо ви знаєте якусь інформацію про цих людей або про їхніх родичів, повідомте, будь ласка, в редакцію. Нагадуємо, що ми допомагаємо шукати людей безкоштовно. Не потрапляйте у пастку шахраїв, які намагаються заробити на людському горі.
«Шановна редакціє «33-го каналу»! Ми вирішили звернутися до вас як до найкращого видання нашої області. Можливо, ви допоможете нам!
Зупиніть, будь ласка, розкрадання лісів, бо крадуть нахабно. Вирізують дуби, ясени — живі й здорові дерева. Коли відводять ділянки під санітарну рубку, живі й здорові дерева відмічають як уражені хворобами.
Чому так стається – ми хочемо запитати у влади.
На другому і третьому обходах лісництва, що поряд із нами, стоять бочки, де спалюють верхи цих дубів, ясенів на дерев’яне вугілля, а стовбури дерев продають нелегально. У селі Грабівцях їх 7, а у Зяньківцях — аж 13.
|
 Випливуть і Маньки-клофелінщиці, і Петі-пєтушки...
А скільки ще цікавих особистостей потрапить на очі простого народу, що бігають від партії до партії задля благ! У декого стаж уже більше 10-ти років. Давайте зробимо таке народне шоу, зберемо список найвідоміших, оголосимо його, виберемо «кращих із кращих» і подаруємо їм великі жовті... мандати. З відповідною печаттю... можна ще й лілію вигравірувати на них... А що – нехай втішаються!!!
Те, що відбувається на наших очах, – для історії своєрідний протокол лицемірства. Це, напевно, так розпорядився Бог, щоб нарешті засвідчити і вочевидь побачити, яка у нас політеліта, її нутро і суть…
Про жінок, які торгують своїм тілом, кажуть усяке – мовляв, бридкі, гидкі, аморальні…
 Два тижні маленьке придорожнє село Гриненки на межі Немирівського і Тульчинського районів живе у невідомості.
Саме з того часу, коли 21 липня близько 18-ої години 10-річна мешканка села Валя Кушнір пішла у сільський магазин. Пішла і ...зникла, не залишивши і сліду за собою. Наче у сумнозвісному Бермудському трикутнику. До речі, дорога, якою дівчинка йшла селом і могла повертатись додому, дійсно нагадує трикутник.
– Того вечора сиділи ми в куми на обійсті, це поруч із нашою хатою. Близько 18.30 кума попросила доньку піти в магазин купити їй соку. Дала дитині гроші, і Валя пішла… Якраз збирався дощ, донька взяла спортивну куртку чоловіка і пішла. Вже й дощ пройшов, а Валі так і не було, — безутішна мати Валі Майя Оліфір втирає сльози та знервовано курить цигарку за цигаркою. — Захвилювавшись, ми самотужки обійшли чи не всі околиці. Але марно. І коли вже була пізня ніч, повідомили до міліції. Вночі приїхали районні правоохоронці, теж розпочали пошуки. Але безрезультатно.
 У розпалі жнив знову загострилося питання розрахунків орендарів з власниками земельних паїв. У селі Шепіївці Калинівського району люди вимагають розрахуватися з ними ще за минулий рік.
– У 2007 році на 10 років ми уклали договори зі СТОВ «Лан», який очолив колишній голова колгоспу. В умовах договору була вказана орендна плата у розмірі 1,5%, — розповідають жителі села, які вже другий день перекривають дорогу, аби не випустити з зерносховища машини з пшеницею. – У тому році він розрахувався з нами згідно з договором. Коли у серпні 2008 року вийшов указ Президента, в якому була змінена мінімальна орендна плата з 1,5 на 3%, ми стали вимагати розрахуватися з нами по закону. Урожай був непоганий, тому людям виплатили їхніх 3%. У минулому році знову постало це ж питання. Керівництво СТОВ «Лан» категорично відмовилося виплачувати 3% і дало тільки по півтора. Люди обурилися і не пустили їхні комбайни на поля. Зібрали урожай своїми силами.
 До нашої редакції продовжують надходити листи, у яких читачі скаржаться на медпрацівників з приводу їх ставлення до пацієнтів та некваліфікований і неякісний рівень медичних послуг, які вони отримують.
«Шановна редакціє газети «33-й канал», я великий ваш шанувальник і довіряю вам. У цій газеті завжди правдиві історії. Ви багато пишете про медицину. Я в минулому медичний працівник. Зараз часто хворію і доводиться лікуватися у одній із районних лікарень (в листі вказується назва). Востаннє лежала у хірургічному відділенні. Окрім «своєрідного» ставлення до пацієнтів, мене вразило ставлення лікарів до медсестер та санітарок. Завідуючий може безпідставно кричати на своїх підлеглих. Також ніякої етики немає в старшої медсестри до її підопічних. Сестра-господарка не виконує свої прямі обов’язки, усю роботу переклала на санітарок. А сама з старшою медсестрою цілими днями чаї розпивають. Роздавальниця цього відділення щодня несе додому повні торби, в яких і продукти хворих, котрі вона забирає з холодильника. Медперсонал реанімаційного відділення краде у хворих ліки і здає їх в аптеку.
Велику земельну аферу в Жмеринському районі викрили співробітники УСБУ у Вінницькій області.
Правоохоронці встановили, що 400 гектарів землі запасу на території однієї з сільських рад було незаконно передано в оренду приватним підприємцям завдяки старанням місцевих чиновників. Ця земля колись належала військовій частині. Однак після розформування підрозділу вона була передана у районну власність як земля запасу.
Пишуть вам жителі с. Огіївки Гайсинського району. Просимо допомогти нам виправити екологічну ситуацію.
В орендованому ставку с. Огіївки дохне риба. Її викидають на берег та скидають назад у річку. Вона засмерділа вже все село. Корови п’ють з ставу воду, хворіють. Голові села Кіблич люди скаржились, але нічого не робиться для виправлення ситуації. Вони з орендарем друзі.
Сьогодні наймолодшому з них - 65, найстаршому - 88. Днями вони традиційно зібрались у Будинку офіцерів. Багато хто з паличкою і частими передишками піднімався по східцях. Важко повірити, але саме ці сивочолі дідусі у далекому 1961-62 р.р. на Кубі були за крок від Третьої світової, але, на щастя, так і не зробили його.
- Про Карибську кризу знаю не з книжок, а бачив її на власні очі, відчув на власній шкурі, - розповідає Григорій Оверчук з села Лип’ятина Хмільницького району. – Я один з подільських учасників операції «Анадир» - всього СРСР на прохання керівництва Куби направило 43 тисячі наших військових для подолання економічної і політичної нестабільності там. Брали лише солдатів другого і третього року служби, новобранців - не ризикували. Переправлялись ми кораблем, одягнуті були у цивільне – хто з санками чи навіть лижами, щоб відволікти увагу тодішнього противника № 1 – США. А з нами доставили і ракети, і ядерну зброю, і т.д. Щодня морально готувались до найстрашнішої команди: «Починай!» - адже основні боєголовки одразу були націлені на Вашингтон, Білий дім. У повітрі пахло війною – від нервів деякі молоді хлопці за ніч сивіли.
Нещодавно кожен з них раптом пригадав школу. Вона ось уже століття незмінно стоїть у центрі рідного села Костянтинівки Липовецького району. Ні фашистська міна, яка влучила під час війни, ні природні катаклізми не знищили. І дзвенить щороку там перший і останній дзвоник. Колись - 70 років (!) тому - провів і їх у доросле життя.
Нема вже жодного вчителя, а з дружного великого класу залишилось на цьому світі лише… двоє. Замість випускних віньєток, яких у ті часи ще не робили, мають спогади, які непідвладні часу.
|
№32,
Хто вона - четвірка найрозумніших учнів та найкращих шкіл області?
Хай спочиває з богом! людина прекрасна була! дуже шкод...
